Морфологічні структури циркумвентрикулярного комплексу

Abstract

Гомеостаз мозку вимагає підтримки бар’єрів між мозком і периферією, які забезпечуються мікросудинами головного мозку гематоенцефалічного бар’єру та епітеліальними клітинами судинних сплетень шлуночків. Циркумвентрикулярний комплекс (ЦВК) – структури, які розташовані навколо третього та четвертого шлуночків, вистилають порожнину третього шлуночка (нейрогіпофіз, судинний орган кінцевої пластинки, епіфіз, підсклепінний і субкомісуральний органи) і четвертого шлуночка (задня ділянка), відмінні від інших структур головного мозку завдяки максимальній васкуляризації і відсутності типового гематоенцефалічного бар’єру. Cубкомісуральний орган і area postrema розташовані на місці злиття між шлуночками, тоді як нейрогіпофіз, судинний орган термінальної пластинки та шишкоподібна залоза на лінії шлуночкових западин. Всі структури ЦВК поділяють на сенсорні та секреторні. Судини в ЦВК розгалужуються на мережу фенестрованих капілярів з нещільно з’єднаними астроцитозними кінцями, що дозволяє розглядати їх, як «ворота» в мозок; речовини переносяться кров’ю і вільно покидають просвіт капілярів. Нейрони та гліальні клітини ЦВК утворюють унікальний симбіоз рецепторів та іонних каналів, отримуючи хімічні сигнали із кровотоку. ЦВК описують як «вікна мозку», що формують бар’єр кров-ліквор на стінці шлуночка, який складається з таніцитоподібних клітин, які вистилають епендиму шлуночків. Астроцити і таніцити утворюють щільний бар’єр у дистальному відділі ЦВК, перешкоджаючи вільній дифузії молекул, отриманих з крові у сусідні ділянки мозку. Бар’єр перед фенестрованими судинами ЦВК може обмежувати молекули, що переносяться кров’ю цими «вікнами мозку» та перешкоджати їх дифузії у ліквор. Зв’язки ЦВК між ЦНС і периферичним кровотоком служать альтернативним маршрутом для пептидів і гормонів нервової тканини в кров’яне русло, здійснюючи насамперед нейроімунноендокринні функції, а також роль «імунного сторожа».