Стресостійкість в умовах воєнного стану як компонент професійної компетентності майбутніх спеціальних педагогів

Abstract

У статті проаналізовано проблему стресостійкості майбутніх спеціальних педагогів в умовах воєнного часу. Визнано, що стресостійкість є важливим компонентом професійної компетентності педагогів, здатних ефек-тивно здійснювати педагогічну діяльність в умовах стресогенних обставин, спричинених війною. Уточнено сут-ність поняття «стресостійкість майбутніх спеціальних педагогів», під яким розуміють цілісну властивість особистості, що характеризується високою адаптивністю до негативних наслідків воєнного стану, а також професійно орієнтованими компетенціями й особистісними якостями, спрямованими на подолання наслідків стресових ситуацій у процесі здійснення педагогічної діяльності. Схарактеризовано адаптивність та адапта-ційний потенціал особистості як важливі чинники, що ефективно впливають на процес формування стресостій-кості майбутніх спеціальних педагогів. Під адаптивністю майбутніх спеціальних педагогів розуміють здатність особистості відповідати вимогам освітнього та професійного середовища: оволодіння відповідними професій-ними компетенціями, неперервний саморозвиток, систематичний самоаналіз, самооцінка власної педагогічної діяльності. Адаптаційний потенціал майбутніх спеціальних педагогів трактується як цілісна властивість осо-бистості, основою якої є особистісні якості та переконання, ціннісні установки, мотиви щодо здійснення педаго-гічної діяльності в інклюзивному освітньому середовищі. Зазначено, що високий рівень адаптаційного потенціалу майбутніх спеціальних педагогів свідчить про сформованість їх професійної компетентності. Охарактеризовано педагогічну супервізію як ефективний метод профілактики професійного вигорання, що спрямований на професій-ний та особистісний розвиток педагога щодо формування його стресостійкості в умовах воєнного часу.