СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІТЕЙ, ПОСТРАЖДАЛИХ ВІД СІМЕЙНОГО НАСИЛЬСТВА

Abstract

Мета. У статті розкрита проблема сімейного насильства в психології та дослідження соціально-психологічних особливостей дітей, постраждалих від сімейного насильства.

Методи. Для досягнення мети у дослідженні було використано наступні методи: копінг-тест Лазаруса, методика спрямованості особистості» В. Смекала, М. Кучера; особистісний опитувальник FPI (модифіковану форму В), методика діагностики показників та форм агресії А. Басса та А. Дарки; методи математичної статистики, зокрема (визначення середніх величин, відсотковий та кореляційний аналіз, φ-кутовий перетворення Фішера).

Результати. Згідно результатів опитаних підлітків за обраними методиками було встановлено, що підлітки, які зазнали сімейне насильство чи були його свідками: орієнтовані на завдання та на себе, у складних життєвих обставинах швидше вони демонструють копінг-поведінку: дистанціювання, пошуку соціальної підтримки та втечу-уникнення; вони характеризуються високим рівнем: невротичності, депресивності, дратівливості, сором’язливості, відкритості та емоційної лабільності, вербальної агресії, підозрілістю, образливістю, непрямою та фізичною агресивністю.

В свою чергу в підлітків, стосовно яких не було вчинено протиправних дій з боку батьків/опікунів і загалом вони не зазнавали якихось насильницьких дій (булінгу) в соціальних групах, встановлено: направленість на себе та на розбудову міжособистісних взаємин; в складних ситуаціях вони вдаються до конфронтаційного копінгу, соціальної підтримки та позитивної переоцінки ситуації; з одної сторони, вони вирізняються більшою врівноваженістю, з іншої – демонструють дратівливість, емоційну лабільність, негативізм, роздратування, підозрілість та вербальну агресію. Також в обох групах підлітків визначено певний рівень спонтанної агресивності, товариськості, реактивної агресивності, амбівертованість та андрогінну гендерну ідентичність.

Висновки. Соціально-психологічні особливості дітей, що постраждали від сімейного насилля характеризуються в опитаних підлітків певним зв’язком. А саме в підлітків, що зазнали насильства було визначено зв’язок: дистанціювання з депресивністю, втечі-уникнення з невротичністю та реактивною агресивністю; спрямованості на себе з копінгом пошуку соціальної підтримки та негативного зв’язку з сором’язливістю. В підлітків, щодо яких не було насильства в сім’ї, встановлено зв’язки: копінгу планування вирішення проблем з спрямованістю на взаємодію, позитивної переоцінки з товариськістю; негативний зв’язок – пошуку соціальної підтримки з невротичністю та депресивністю.

Purpose. The article reveals the problem of family violence in psychology and the study of socio-psychological characteristics of children affected by family violence.

Methods. In order to achieve the goal, the following methods were used in the study: Lazarus coping test, personality orientation method" V. Smekala, M. Kuchera; personal questionnaire FPI (modified form B), method of diagnosis of indicators and forms of aggression by A. Bass and A. Darka; methods of mathematical statistics, in particular (determination of average values, percentage and correlation analysis, Fisher's φ-angle transformation).

Results. According to the results of the interviewed teenagers using the selected methods, it was established that teenagers who have experienced family violence or witnessed it: are task- and self-oriented, in difficult life circumstances they are more likely to demonstrate coping behavior: distancing, seeking social support, and escape-avoidance; they are characterized by a high level of: neuroticism, depression, irritability, shyness, openness and emotional lability, verbal aggression, suspiciousness, offensiveness, indirect and physical aggressiveness.

On the other hand, adolescents who were not subjected to illegal actions by their parents/guardians and generally did not experience any violent actions (bullying) in social groups were found to be: focused on themselves and on building interpersonal relationships; in difficult situations, they resort to confrontational coping, social support and positive reassessment of the situation; on the one hand, they are more balanced, on the other hand, they demonstrate irritability, emotional lability, negativism, irritation, suspicion, and verbal aggression. Also, a certain level of spontaneous aggressiveness, sociability, reactive aggressiveness, ambiversion and androgynous gender identity was determined in both groups of teenagers.

Conclusions. Socio-psychological features of children affected by family violence are characterized by a certain connection among the interviewed teenagers. Namely, in adolescents who have experienced violence, a connection was determined: distancing with depression, escape-avoidance with neuroticism and reactive aggressiveness; self-directedness with coping seeking social support and negative association with shyness. In adolescents who did not experience violence in the family, connections were established: coping, problem solving planning with a focus on interaction, positive reevaluation with sociability; a negative relationship between the search for social support and neuroticism and depression.