Психолого-педагогічні умови саморегуляції особистості у підлітковому віці

Abstract

У роботі представлено теоретико-емпіричне дослідження психолого-педагогічні умов саморегуляції особистості у підлітковому віці. Обґрунтовано, що важливою умовою успішності будь-якого процесу є оптимальне залучення в нього людини як активного суб’єкта, активізація його внутрішніх резервів і насамперед потенційних особистісно-психологічних здібностей. Суб'єктивна активність людини є визначальною умовою процесу саморегуляції . Особливості саморегуляції в підлітковому віці проявляються через самоставлення, самоаналіз, дії та прийняття рішень. Основними механізмами саморегуляції поведінки підлітків у психологічних дослідженнях виступають самооцінка, рівень домагань, соціально-психологічні очікування, локус контролю, потреба в успіху. Емпіричне вивчення оцінок підлітками власних регулятивних проявів показало, що у більшості учнів самооцінка своїх можливостей регуляції поведінки є завищеною. Виявлено, що у навчальній діяльності значний відсоток учнів із завищеними регуляторними проявами самооцінки. Обґрунтовано, що низький рівень адекватності самооцінки підлітків щодо можливостей регуляції діяльності та вчинків може бути зумовлений неповнотою оцінок цих проявів дорослими. Найвищий рівень адекватності самооцінки підлітків виявлено в повсякденній поведінці. Виявлено, що саморегуляція власної поведінки підлітків знаходиться здебільшого на середньому рівні розвитку. Цей віковий період характеризується формуванням процесів регуляції діяльності та дій. Провідний вид діяльності, новоутворення в особистісній сфері сприяють активізації процесів самоконтролю, самоорганізації та самоуправління.