Парадигма біомеханічного моніторингу стану просторової організації тіла людини: теоретичне обґрунтування й практичне застосування

Abstract

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати сучасну парадигму біомеханічного моніторингу стану просторової організації тіла людини та перспектив її практичного впровадження в процес фізичного виховання й спорту. У роботі застосовано теоретичні методи дослідження – аналіз і синтез, порівняння, узагальнення, індукція та дедукція. Результати вивчення фундаментальних знань, об’єднаних проблематикою дослідження, дали підставу зробити висновок, що моніторинг – це багатозначний термін, «який, виходячи з логіки дослідження, наповнюється змістом залежно від контексту». Виокремлюють три риси моніторингу: по-перше, моніторинг – це процес спостереження за об’єктом, оцінювання його стану, здійснення контролю за характером подій, що відбуваються, попередження небажаних тенденцій розвитку. Моніторинг здійсню- ється через системи, що реалізують певні функції; по-друге, моніторинг має адресу й предметну спрямо- ваність, тобто застосовується в конкретній сфері до певних об’єктів і процесів, а також для виконання конкретних завдань; по-третє, моніторинг являє собою процес, організований протягом тривалого часу, що дає змогу фіксувати стан об’єкта в певні моменти та оцінювати тенденції процесів, а також здійснювати прогноз їх розвитку. Просторова організація тіла людини – єдність морфологічної й функціональної організації людини, що відображається в його зовнішній формі. Особливість біомеханічного моніторингу просторової організації тіла людини полягає в тому, що він, будучи частиною моніторингу стану соматичного здоров’я, являє собою технологію, використання якої дає змогу спостерігати, вимірювати, оцінювати та прогнозувати показники біогеометричного профілю постави, опорно-ресорних властивостей стопи, функціонального стану опорно-рухового апарату й особливості тілобудови людини в процесі занять фізичними вправами. The Objective of the Study is to theoretically substantiate the modern paradigm of biomechanical monitoring of the state of the spatial organization of the human body and the prospects for its practical implementation in the process of physical education and sports. In this work, we used theoretical research methods – analysis and synthesis, comparison, generalization, induction and deduction. The results of the study of fundamental knowledge, united by the research problems, led to the conclusion that «Monitoring» is a polysemantic term «which, based on the logic of the research, is filled with content depending on the context». There are three features of monitoring: first of all, monitoring is the process of observing an object, assessing its condition, monitoring the nature of events that occur, preventing unwanted development trends. Monitoring is carried out through systems that implement certain functions; secondly, monitoring has an address and a specific focus, that is, it is used in a specific area in certain objects and processes, as well as for solving specific problems; thirdly, monitoring is a process organized over a long time, which allows you to record the state of the object at certain moments and assess the trends of the processes, as well as forecast the development of these trends. The spatial organization of the human body – the unity of the morphological and functional organization of a person, is reflected in its external form. The peculiarity of biomechanical monitoring of the spatial organization of the human body is that it, being part of the monitoring of the state of somatic health, is a technology, the use of which makes it possible to observe, measure, evaluate and predict the indicators of the biogeometric profile of posture, the support-spring properties of the foot, the functional state of the musculoskeletal locomotor system and physique features of a person in the process of physical exercises.