Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/22755
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorЯковлєв, Максим-
dc.date.accessioned2023-09-08T11:34:15Z-
dc.date.available2023-09-08T11:34:15Z-
dc.date.issued2019-
dc.identifier.citationЯковлєв М. Інтертекстуальність дискурсу та концептів у теоріях міжнародних відносин. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Міжнародні відносини. 2019. № 8(392). С. 76-82uk_UK
dc.identifier.urihttps://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/22755-
dc.description.abstractУ статті ключова для дискурс-аналітичних процедур концепція інтертекстуальності як міра референтності між текстами та їхніми складниками, а також як спосіб позиціонування тексту та можливість формування ідентичності як засіб переакцентування у владній боротьбі між різними дискурсами застосовується до класифікації теорій міжнародних відносин, за В. Карлснаєсом, в основу якої покладено два виміри теорії – онтологічний та методологічний. Зокрема, доведено, що для груп теорій, які Карлснаєс називає теоріями структуральної перспективи, інтертекстуальність відіграє важливу роль у пов’язуванні ключових концептів та побудови антитез для них, розмежування форм, видів і підвидів теорій, а також саме завдяки інтертекстуальності відбувається відсилка до попередніх дискурсів і текстів, що забезпечує легітимацію цього теоретичного напряму як найбільш «реалістичного». У випадку теорій соціально-інституційної перспективи, які Карлснаєс називає «метатеоретичними позиціями», інтертекстуальність є способом дискурсивного конструювання смислів, ідентичностей, а також можливістю встановлення впливу соціальних норм на поведінку акторів. Інтертекстуальність для теорій перспективи аґентності забезпечує можливість інтегрувати когнітивні та психологічні підходи до прийняття рішень у зовнішній політиці в більш загальні дослідження процесів взаємодії та розв’язання політичних питань на міжнародній арені. Зрештою, для інтерпретативної акторцентрованої перспективи, інтертекстуальність дає змогу поєднати розуміння, отримане за допомогою реконструювання досвіду міжнародної політики на індивідуальних рівнях, із тлумаченням історичних прецедентів, колективних процесів прийняття рішень тощо. У статті також стверджується, що перспективними для подальших досліджень є лінгво-політологічні міждисциплінарні підходи до аналізу концептів, що покладені в основу теорій міжнародних відносин і через деконструкцію яких в історичному розрізі та з позицій сучасності науковці можуть здобути нове розуміння особливостей суспільно-політичних трансформацій на міжнародній арені.uk_UK
dc.format.extent76-82-
dc.language.isoukuk_UK
dc.publisherСхідноєвропейський національний університет імені Лесі Українкиuk_UK
dc.subjectінтертекстуальністьuk_UK
dc.subjectконцептологіяuk_UK
dc.subjectдискурс-аналізuk_UK
dc.subjectконцептосфера політичної наукиuk_UK
dc.subjectтеорія міжнародних відносинuk_UK
dc.subjectполітична методологіяuk_UK
dc.titleІнтертекстуальність дискурсу та концептів у теоріях міжнародних відносинuk_UK
dc.typeArticleuk_UK
dc.citation.issue8(392)-
dc.citation.journalTitleНауковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Міжнародні відносини-
dc.contributor.affiliationНаціональний університет «Києво-Могилянська академія»uk_UK
dc.subject.udc327.01:[821.091+81’42]uk_UK
Розташовується у зібраннях:Серія "Міжнародні відносини", 2019, № 8 (392)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
76-82.pdf502,95 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.