Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/22738
Назва: Європейська стратегія у сфері клімату та енергії
Автори: Голотюк, Юлія
Приналежність: Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Бібліографічний опис: Голотюк Ю. Європейська стратегія у сфері клімату та енергії. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Міжнародні відносини. 2019. № 8(392). С. 15-23
Журнал/збірник: Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Міжнародні відносини
Випуск/№ : 8(392)
Дата публікації: 2019
Дата внесення: 7-вер-2023
Видавництво: Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
Країна (код): UA
УДК: 341.1/.8:504(4)(094.2)
Теми: Кіотський протокол
зміни клімату
Паризька угода
Діапазон сторінок: 15-23
Короткий огляд (реферат): Уперше на глобальному рівні необхідність запровадження міжнародних договорів та механізмів, спрямованих на мобілізацію світової спільноти для запобігання зміні клімату, визнано на Конференції ООН з охорони навколишнього середовища й розвитку, що відбулась у 1992 р. в Ріо-де-Жанейро. Водночас укладено Кіотську угоду – революційну для свого часу, проте неактуальну для сучасності. Саме тому на шляху до запобігання зміні клімату ЄС прийняв низку інших важливих ініціатив. Так, запровадження пакета «20-20-20» заклало нове підґрунтя для реалізації стратегічних планів Європейського Союзу із запобігання зміні клімату й зміцнення енергетичної безпеки шляхом комбінування централізованого контролю та чіткого розподілу зобов’язань між країнами–членами, Рамка з клімату й енергії 2030, що передбачає скорочення викидів парникових газів на 40 % до 2030 р., та, звичайно, Паризька угода, яка оновила Кіотську угоду. Умови й наслідки прийняття цих ініціатив розглянуті в цій роботі. Проте універсальної домовленості між державами щодо кліматичної політики не існує. Саме тому шлях до сталого розвитку та запобігання глобальній зміні клімату залишається складним не лише в технологічному й соціальному аспектах, але також у сенсі політичного втілення. Це зумовлює необхідність пошуку додаткових шляхів узгодження політики у сфері клімату та енергетики, передусім між технологічними країнами-гігантами й політичними групами держав. Незважаючи на всі раніше прийняті міри, ЄС має вже найближчим часом розпочати політичні процеси на центральному та національних рівнях щодо можливості прийняття більш амбітних завдань, таких як масштабне фінансування досліджень у сфері відновлюваної енергетики й упровадження низьковуглецевих технологій не лише на теренах Європи, а й в усьому світі.
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/22738
Тип вмісту: Article
Розташовується у зібраннях:Серія "Міжнародні відносини", 2019, № 8 (392)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
15-23.pdf571,45 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.