ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МІЖ КОНСТРУКТОМ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ТА ПРОЯВОМ АГРЕСИВНИХ ФОРМ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ

Abstract

Професійна діяльність є однією із найважливіших сфер життя сучасної людини. Це не лише джерело матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення її базових потреб, а й підґрунтя для самореалізації, самоствердження особистості, задоволення амбіцій і прагнень. Синдром професійного вигорання займає одне із ключових місць серед широкого спектру суспільних проблем. Дослідження присвячене проблемі взаємозв’язку рівня сформованості синдрому професійного вигорання особистості та особливостей прояву агресії. У статті систематизовано та узагальнено сукупність наукових поглядів із проблематики професійного вигорання та агресії. Професійне вигорання визначено як відносно стійку властивість особистості, що зумовлена специфікою професійної діяльності та виступає відхиленням від соціальної норми, що призводить до негативних змін у поведінці. Агресія розглядається як будь-яка форма поведінки, націлена на образу, чи заподіяння шкоди в процесі суб’єктно-об’єктних відносин. Емпіричне дослідження ґрунтувалося на методиці О. Рукавішнікова «Визначення психічного вигорання», опитувальнику Басса-Дарки, та опитувальнику легітимізованої агресії М. Хогбен в адаптації С. М. Єніколопова і М. П. Цибульського. Встановлено, що у вибірці осіб із яскраво вираженим професійним вигоранням (перша группа), у порівнянні з працівниками не схильними до нього (друга группа), частіше фіксуються загальні індекси агресивності та ворожості, що перевищують допустиму норму. Диференціація представників обох груп виявлена і за схильністю до виявлення різних видів агресивної поведінки, зокрема, опосередкованої агресії, роздратування, образи, підозрілості. У результаті дослідження також проаналізовано схильність представників двох вказаних груп до легітимізації агресії у різних сферах життя.

Professional activity is one of the most important parts of modern life. It is not only a source of material resources which are necessary to meet its basic needs but also a basis for self-realization, self-assertion of personality, satisfaction of ambitions and aspirations. Occupational burnout syndrome is one of the key points in a wide range of societal problems. The study is devoted to the problem of the relationship between the level of occupational burnout syndrome and the features of aggression. The article summarizes the set of scientific views on the problems of professional burnout and aggression. Occupational burnout is defined as a relatively stable personality trait, which is caused by the specificity of professional activity and deviates from the social norm, which leads to negative changes in behavior. Aggression is considered any form of behavior aimed at an abuse or harm in the process of subject-object relations. The empirical study was based on the Bass-Darka questionnaire, O. Rukavishnikov's method of "Determination of mental burnout", the Bass-Darka questionnaire, and the questionnaire of legitimized aggression by M. Hogben in the adaptation of S.M. Enikolopov and M.P. Tsybulsky. It was found that in the sample of persons with pronounced occupational burnout (first group) indexes of aggression and hostility exceeding the allowable norm are recorded more often compared to workers not susceptible to it (second group). The differentiation of the representatives of both groups is also revealed by the tendency to detect different types of aggressive behavior, in particular, indirect aggression, irritation, insults, suspicion. The study also analyzed the propensity of the representatives of the two groups to legitimize aggression in different spheres of life.