Методологічні засади дослідження емоційної експресивності родичів стосовно осіб із хронічними шлунково-кишковими захворюваннями

Abstract

Мета дослідження – вироблення методології дослідження емоційної експресивності родичів стосовно осіб із хронічними шлунково-кишковими захворюваннями на основі провідних сучасних теоретичних моделей у галузі психології здоров’я.

Методи. У праці застосовано інструменти теоретичного вивчення літератури: аналіз, синтез, узагальнення та систематизація даних з досліджуваної проблеми.

Результати. Результати теоретичного аналізу літератури свідчать про те, що біопсихосоціальна модель, модель одужання та модель емоційного дистресу слугують методологічними засадами для вивчення емоційної експресивності з боку родичів стосовно осіб із хронічними шлунково-кишковими захворюваннями. Біопсихосоціальна модель ураховує недоліки біомедичної моделі, розмежовуючи недугу й захворювання як результат взаємодії систем на клітинному, тканинному, тілесному, внутрішньоособистісному та соціальному рівнях. Емоційна експресивність родичів стосовно особи з шлунково-кишковими захворюваннями розглядається як мікросистема, яка належить до ширших субсистем: мезосистеми (залучення особи з шлунково-кишковими захворюваннями до інших середовищ: місця роботи, місцевої громади і т.ін.), екзосистеми (зміни, пов’язані з пандемією, які зумовили необхідність адаптації осіб із хронічними захворюваннями) та макросистеми (існування соціо-культурних норм, зокрема стигм, пов’язаних із хронічними захворюваннями). Модель емоційного дистресу за своїми характеристиками дає змогу вивчати прояви емоційного дистресу осіб із шлунково-кишковими захворюваннями та його динаміку відповідно до рівня емоційної експресивності родини стосовно до цих осіб. Модель одужання впроваджує цілісний, особистісно-орієнтований підхід щодо підтримки фізичного і психічнго здоров’я.

Висновки. Розглянуті моделі дали змогу віднайти оптимальні підходи до вироблення методології дослідження емоційної експресивності родичів стосовно осіб із хронічними шлунково-кишковими захворюваннями. Отже існує доцільність використання цих теоретичних моделей, які скеровують добір психодіагностичного інструментарію для здійснення комплексного вивчення конструкту емоційної експресивності. Перспективним є використання біопсихосоціальної моделі, моделі одужання та моделі емоційного дистресу для покращення якості життя та психологічного благополуччя осіб із хронічними шлунково-кишковими захворюваннями.

Purpose of the present study is to design a methodology of studying relative’s expressed emotion towards individuals with chronic gastrointestinal diseases based on modern theoretical models in public health.

Methods of the study include the tools of theoretical analysis, in particular analysis, synthesis, generalization and systematization of the research data.

Results demonstrate that biopsychosocial model, recovery model, and emotional distress model serve as methodology bases for the study of the relatives’ expressed emotion towards individuals with gastrointestinal diseases. Biomedical model is more popular and traditional in western countries. Biopsychosocial model takes into account the shortcomings of biomedical model thereby suggesting the treatment of illness and diseases as a result of simultaneous interaction of systems on the cellular, tissue, body, intrapersonal and interpersonal levels. The model integrates biological science with the individual unique features. It defines the extent of the interconnection between biological and psychosocial factors to explain illness, disease, and clinical data. The emotional distress model allows investigating the manifestation of emotional distress and its dynamics in individuals with gastrointestinal diseases related to the relatives’ expressed emotion towards these individuals.

Conclusions. The reviewed models allowed elaborating the approaches to designing a methodology of studying the relatives’ expression emotion towards individuals with gastrointestinal diseases. Thus, the study of expressed emotion necessitates the use of these modern theoretical models and the selection of the respective psychodiagnostics tools. Among the prospects of further research are the application of biopsychological, recovery, and emotional distress models in improving life quality and well-being of individuals with gastrointestinal diseases.