ПОСТАННЯ ПСИХОСОФІЙНОГО ДИСКУРСУ ТОЛЕРАНТНОСТІ

Abstract

Мета. У дослідженні вперше окреслено проблемне поле започаткування психософійного дискурсу толерантності, який науково проєктується розгорнути за вчинковим принципом В. А. Роменця, а також за методологічними підходами, нормативами і засобами вітакультурної методології наукової школи А. В. Фурмана. Методи. Для реалізації мети наукового пошуку були використані методи: психологічного аналізу, проблемно-комунікативного синтезу, індуктивного переходу від конкретного до загального, логіко-змістової дедукції як сходження від загального до одиничного і конкретного, канонічного вчинення у його психософійному витлумаченні. Результати. В контексті актуальності створення новітньої моделі/концепції толерантності системно розглянуто найбільш значущі точки її ґенези в найважливіших вимірах філософського та наукового осмислення, тенденції розуміння та інтерпретації цього ковітального феномену людського повсякдення, його формовияви суспільного уреальнення і суб’єктного життєзреалізування. Воднораз толерантність розкрито і як важливий концепт сучасного теоретичного мислення і професійного методологування, а також як інтегральну особистісну рису-якість. Однак найважливіша авторська ідея, що сформульована як надзавдання дослідження, полягає в тому, щоб обґрунтувати вчинок толерантності як вузловий осередок життєдіяльності і в першому предметному наближенні визначити його психософійні контури за допомогою системного набору методів: критичного аналізу, рефлексивного синтезу, логічної та емпіричної індукції, смислової дедукції з використанням інтелектуальних засобів миследіяльності і професійного методологічного моделювання. Внаслідок отримано теоретичне обґрунтування моделі вчинку толерантності як взаємодоповнення чотирьох компонентів – ситуаційного, мотиваційного, діяльного і післядіяльного. Таке структурне узмістовлення канонічно організованого вчинення уможливило висвітлення векторів психософії толерантності, аргументування продуктивності розробки психософійного напрямку вивчення толерантності як світоглядної універсалії, котра співвідносить ментальні і мовленнєві, емоційні та інтелектуальні, раціональні та ірраціональні, екзистенційні та моральні складові історичного досвіду людства, збагачує масову свідомість уявленнями про прийнятні форми, методи і засоби соціальних учинків, ситуаційної взаємодії та порозуміння, а відтак програмує життя всіх і кожного згідно із законами гуманності, солідарності, співдружності. Висновки. Проведене дослідження доводить, що евристичний напрям конструктивної розробки розлогої проблематики людської толерантності є не так її детальним психологічним вивченням, як психософійним осмисленням, ціннісним наповненням і вчинково-канонічним зреалізуванням великих спільнот, малих груп і кожної особистості зокрема. Саме це дає змогу світоглядно програмувати життєвий шлях зрілої особи, яка стала на шлях розсудливого вчинення.

Purpose. This is a study for the first time that outlines the problematic field of the beginning of the psychosophical discourse of tolerance which is scientifically projected to be developed according to the action principle of V.A. Roments, methodological approaches, standards and means of vitfcultural methodology of the scientific school A.V. Furman. Methods. To realize the purpose of scientific research were used as methods: psychological analysis, problem-communicative synthesis, inductive transition from specific to general, logical-semantic deduction as the ascent from general to individual and specific, canonical commission in its psychosophical interpretation. Results. In the context of the urgency of creating the latest model/concept of tolerance are systematically considered the most important points of its genesis in the most important dimensions of philosophical and scientific understanding, tendencies of understanding and interpretation of this covital phenomenon of human everyday life, and its manifestation of social and subjective realization. At the same time, tolerance is revealed as an important concept of modern theoretical thinking and professional methodology, as well as as an integral personal trait-quality. However, the most important author's idea was formulated as the overriding task of research, to justify the act of tolerance as a nodal center of life and in the first subject approximation to determine its psychosophical contours using a systematic set of methods: critical analysis, reflexive synthesis, logic and empiricism. semantic deduction with the use of intellectual means of thinking and professional methodological modeling. As a result, a theoretical substantiation of the model of tolerance as a complement of four components - situational, motivational, active and post-action. This structural interpretation of canonically organized action allowed to identify the vectors of the psychosophy of tolerance to assert the productivity of the psychosophical direction of the study of tolerance as a worldview universality that correlates mental and speech, emotional and intellectual, rational and irrational, moral and existential components of human consciousness. It enriches the mass consciousness with ideas about acceptable forms, methods and means of social action, situational interaction and understanding, and thus programs the life of everyone according to the laws of humanity, solidarity, and commonwealth. Conclusions. As a result of the study it was concluded that the heuristic direction of constructive development of extensive issues of human tolerance is not so much in its detailed psychological study, as in psychosophical understanding, value and canonical implementation of large communities and small groups and individuals. This makes it possible to programmatically program the life path of a mature person who has embarked on the path of conscious action.