Сутнісний аналіз поняття «міжособистісної взаємодії» вихователя закладу дошкільної освіти

Abstract

У статті проаналізовано різні наукові проблеми щодо дослідження дефініцій міжособистісної взаємодії вихо- вателя закладу дошкільної освіти. На основі аналізу наукової літератури висвітлено сутнісний аналіз поняття «міжособистісної взаємодії» вихователя закладу дошкільної освіти. Автором проаналізовано різні підходи до визначення понять «взаємодія» та «міжособистісна взаємодія». З’ясовано, що поняття взаємодії застосову- ється, по-перше, для характеристики дійсних реальних контактів людей під час сумісної діяльності; по-друге, для опису взаємних впливів один на одного під час сумісної діяльності або в процесі соціальної активності. Під час взаємодії вихователь впливає на мотиви, цілі, прийняття рішень, на виконання і контроль дій, тобто на всі складові діяльності вихованця (партнера). Зокрема, автором досліджено, що до структури взаємодії входять: суб’єкти взаємодії, взаємний зв’язок, взаємний вплив один на одного, взаємні зміни суб’єктів спілкування. При цьому взаємодія складається з дій, які визначають: діючий суб’єкт; об’єкт дії чи суб’єкт, на який спрямовано вплив; метод дії чи спосіб використання засобів впливу; реакцію індивіда, на якого впливають, чи результат дії. Визначено, що взаємодія суб’єктів освітнього процесу є міжособистісною взаємодією – особистісним кон- тактом двох і більше осіб, зумовлена потребою у спільній діяльності, наслідком якого є взаємні зміни у їхній поведінці, діяльності, установках. Це узгоджена діяльність задля досягнення спільних цілей та результатів, вирішення учасниками значущої для них проблеми чи завдання. Зокрема, виділено два основних типи (страте- гії) міжособистісної взаємодії: співпрацю (кооперацію), коли просування кожного з партнерів до своєї мети сприяє або, як мінімум, не перешкоджає реалізації цілей інших, та суперництво (конкуренцію), коли досягнення мети одного з індивідів, що взаємодіють, ускладнює або виключає можливість досягнення цілей інших учасників спільної дії. Найбільш ефективною для розвитку вихованця та колективу є співпраця, для якої характерні знання та опора на позитивне в людині, доброзичливість, довірливість, активність обох сторін, діалог. Досліджено, що всі складові міжособистісної взаємодії характеризуються взаємністю і обіймають

The article analyzes various scientific problems in the study of definitions of interpersonal interaction of preschool teachers. Based on the analysis of the scientific literature, the essential analysis of the concept of «interpersonal interaction» of the educator of the preschool institution is highlighted. The author analyzes different approaches to the definition of «interaction» and «interpersonal interaction». It was found that the concept of interaction is used, first, to characterize the real real contacts of people during joint activities; secondly, to describe the mutual influences on each other during joint activities or in the process of social activity. During the interaction, the educator influences the motives, goals, decision-making, implementation and control of actions, that is, for all components of the activity of the pupil (partner). In particular, the author investigated that the structure of interaction includes: subjects of interaction, mutual connection, mutual influence on each other, mutual changes of subjects of communication. In this case, the interaction consists of actions that determine: the actor; object of action or subject to which the influence is directed; method of action or method of using means of influence; the reaction of the individual affected or the result of the action. It is determined that the interaction of the subjects of the educational process is interpersonal interaction - personal contact of two or more people, due to the need for joint activities, which results in mutual changes in their behavior, activities, attitudes. It is a coordinated activity to achieve common goals and results, to solve a problem or task that is important to them. In particular, there are two main types (strategies) of interpersonal interaction: cooperation (cooperation), when the promotion of each partner to its goal promotes or at least does not interfere with the goals of others, and rivalry (competition), when achieving the goal of one individual; interacting, complicates or excludes the possibility of achieving the goals of other participants in the joint action. The most effective for the development of the pupil and the team is cooperation, which is characterized by knowledge and reliance on the positive in the person, friendliness, trust, activity of both parties, dialogue. It is investigated that all components of interpersonal interaction are characterized by reciprocity and embrace such phenomena as mutual understanding, interaction, mutual knowledge, relationships, compatibility and efficiency.