Феномен ментальності в експлікаціях сучасного українського музикознавства

Abstract

Одним із понять, що протягом останніх десятиліть наповнюється музикознавчим змістом, є ментальність, крізь призму якої аналізуються тенденції та явища музичної культури. Відтак, актуальною музикознавчою проблемою є систематизація та узагальнення знань та ідей з метою формування цілісного уявлення про ментальні риси певних музичних культур та їхні прояви в академічному мистецтві. Мета статті – на основі наукових експлікацій ментальності створити ескізне бачення феномену у сучасному українському музикознавстві. Методологія дослідження відображена у таких його завданнях: 1) аналіз основних досліджень проблеми ментальності в українському музикознавстві; 2) вирізнення головних ідей провідних вітчизняних вчених щодо вказаного феномену; 3) привнесення власної думки в опрацювання задачі; 4) узагальнення та розкриття перспектив подальших досліджень даної теми. Наукова новизна. У статті прослідковано розвиток української музикознавчої думки щодо феномену ментальності та вирізнено головні здобутки вітчизняних вчених у цьому ракурсі. Задекларовано ідею про диференціацію архетипів колективного безсвідомого, які є основою художньої творчості, на два типи: інваріантні («символи») та варіантні («символи символів»). Висновок. Серед найбільш вагомих здобутків щодо піднятої проблеми є ідеї І. Ляшенка про диференціацією способів мислення як ментальних виявів, Н. Горюхіної та Н. Герасимовою-Персидської про національну ідентичність в музиці, Л. Кияновської про кордоцентризм і стилістичну акласичність в українській музиці, О. Катрич про діонісійський архетип як домінуючий в українському музично-виконавському стилетворенні, диференціація М. Севериновою рівнів художнього мислення у відповідності до положень теорії колективного безсвідомого К. Г. Юнґа та ін.