Реабілітаційний діагноз пацієнтів із остеоартрозом на основі міжнародної класифікації функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я (МКФ)

Abstract

Мета: встановити реабілітаційний діагноз пацієнтів із остеоартрозом на основі МКФ. Методи. У дослідженні приймали участь 7 спортсменів-ветеранів віком від 45 до 49 років із первинним гонартрозом ІІ стадії. Основні методи дослідження: клінічні; інструментальні; шкальні методи оцінювання. Результати. Реабілітаційний діагноз – максимально повне відображення актуальних проблем пацієнта, які впливають на рівень його функціонування, активності і участі, та є для нього значущими. Він встановлюється членами мультидисциплінарної бригади на основі опитування та комплексної діагностики. Встановлений реабілітаційний діагноз пацієнтів на гонартроз: виявлені помірні структурні зміни у колінних суглобах (s750.2), наявний епізодичний помірний біль (b28014.2), короткотривала ранкова скутість (b7800.2), зниження рухливості колінного суглоба (b710.2), його стабільності (b7150.2) та опорної функції, зниження м’язового тонусу (b7350.2) та сили чотириголового м’язу стегна (b7300.2), що обмежує побутову діяльність і подовжує її у часі (d450.1); труднощі при зміні положення тіла (d410.2), переміщенні сходами та пересуванні на довгі дистанції (d460.3), що обмежує участь у активних формах відпочинку. Пацієнти вказують на поганий настрій, пригніченість через стан здоров’я і вимушене обмеження участі (b152. 1) та занепокоєння з приводу майбутньої професійної діяльності. Висновки. Встановлений реабілітаційний діагноз із зазначенням актуальних проблеми пацієнтів на рівні структури і функції, активності і участі, а також визначені контекстуальні фактори, які сприяють, обмежують або унеможливлюють досягнення бажаного рівня функціональної незалежності, дозволяють індивідуалізувати реабілітаційне втручання таким чином, щоб наблизити цей рівень до максимально можливого.