Лексичне наповнення апозитивних синтаксем-назв осіб при субстанційних синтаксемах (на матеріалі художнього й публіцистичного стилів).

Abstract

У статті вперше в українському мовознавстві проаналізовано лексичне наповнення апозитивем-назв осіб, що функціюють при субстанційних синтаксемах. З’ясовано принципи розмежування власне апозитивної синтаксеми-назви особи й означуваного слова; визначено критерії розрізнення напівпредикативних апозитивних синтаксем-назв осіб й уточнень-під метів, уточнень-додатків; виокремлено лексико-семантичні групи апозитивем на позначення осіб при суб’єктних, об’єктних, адресатних і локативних синтаксемах. У результаті дослідження визначено, що найбільш продуктивним є функціювання апозитивем назв осіб при суб’єктних й об’єктних синтаксемах. У таких позиціях вони характеризують осіб за зовнішнім виглядом, вдачею, поведінкою, морально-етичними якостями, професією, посадою, родом занять, стосунком до певних партій, спілок, об’єднань чи організацій, місією (призначен ням), освітнім статусом, віком, статтю, належністю до певного соціального прошарку, вій ськовими й іншими званнями, титулами, національністю, громадянством, родинними стосун ками, приятельськими зв’язками, сімейним станом, релігійними поглядами, місцем народження або проживання, фізіологічними й психічними особливостями тощо. З’ясовано, що в художньому й публіцистичному стилях апозитивеми-загальні назви при адре сатних синтаксемах характеризують осіб за поведінкою, морально-етичними якостями, родин ними стосунками, родом занять, характерними для них діями, віком, військовими званнями, фізі ологічними особливостями. Також описано випадки функціювання при локативних синтаксемах власне апозитивних синтаксем-власних назв, що виконують номінативну функцію, та апозити вем-загальних назв у відокремленій і невідокремленій позиціях, що характеризують осіб за про фесією, фахом чи родинними стосунками. Натомість при інструментальних синтаксемах не зафіксовано жодного прикладу вживання апозитивем, адже специфіка лексичного наповнення інструментальної синтаксеми не передбачає використання іменників-назв осіб.