Ревизия социологического дискурса идеологии в дефинитивной перспективе

Abstract

Социологический дискурс идеологии представлен многочисленными авторскими концепциями, в том числе и глубоко разработанными. Однако они разрознены и сами по себе не предоставляют универсального понимания и определения идеологии. Цель статьи – сформулировать непротиворечивую социологическую дефиницию идеологии на основе систематизации авторских подходов. Результаты обобщения наиболее значимых подходов воплощены в трѐх условных блоках, выделенных по критерию представления о происхождении идеологии. Первый блок объединяет подходы, представляющие идеологию как результат целенаправленного конструирования. Второй блок – концепции, согласно которым идеология развивается естественным путѐм, вырастает из социальной ситуации и группового образа жизни. Третий блок представлен подходами, согласно которым происхождение идеологии двойственно и сочетает как естественно-социальные, так и искусственные элементы. Опираясь на проведенную систематизацию, мы определяем идеологию как единство суждений и практик, что закрепляет безальтернативность суждения и декларирует инвариантность практики; при этом суждения и практика взаимообусловлены.

The subject of the paper is sociological theorizing about the concept of «ideology». The results of this theorizing, which is represented by disparate author's approaches, are not systematized in modern sociology. Therefore, in sociology there is no universal theoretical basis and tools for the study of ideologies. As a result, ideology is pushed beyond sociological focus. We systematize the main sociological approaches to under-standing ideology in order to formulate on their basis a universal sociological definition of ideology. We distinguish three conditional blocks of sociological approaches to understanding ideology according to the criterion of the origin of ideology. The first block is concepts in which ideology is presented as an artificial construct, purposefully used for political and managerial purposes. The second block is the concepts according to which ideology grows out of a group lifestyle as a living social phenomenon. The third block consists of approaches that combine both options to varying degrees. These approaches allow both the natural social emergence of ideology and its construction as an instrument of influence and control. The generalization and systematization of the approaches considered gives us the foundation for formulating the following definition of ideology. Ideology is the unity of judgments and practices, which reinforces the non-alternativeness of judgment and declares the invariance of practice; while judgment and practice are inter-dependent. We refuse to recognize the ideology as «false» or «wrong» about reality. We affirm that the distortion of reality by ideology is of the same nature as in any other form of social consciousness. It is due to the imperfection of the human senses, which give consciousness information about the material world. At the same time, ideology is twofold: as a reflection of reality, it is part of it, just as consciousness is part of reality. The dual nature of ideology makes sense the denial of ideology and actualizes criticism of ideology as revealing its disguised impact on the social order and processes.

Предмет статті – соціологічне теоретизування навколо поняття «ідеологія». Таке теоре-тизування представлено в соціології численними авторськими концепціями, проте навіть найдосконаліші з них не можуть надати універсального розуміння й визначення ідеології. Відсутня (принаймні у вітчизняній соціо-логії) і змістовна систематизація цих підходів. Це нерідко призводить до витіснення цієї тематики за межі соціологічного дослідного поля. Мета статті – сформулювати несуперечливу соціологічну дефініцію ідеології на основі систематизації авторських підходів. Ми виокремлюємо три умовні блоки, до яких можуть бути вписані як розглянуті в статті найбільш масштабні соціологічні підходи, так і ті, що залишилися за межами розгляду. Критерієм для виділення блоків обрано уявлення про природу ідеології, про її походження. Отже, «штучний» блок об'єднує підходи, що представляють ідеологію результатом цілеспрямованого конструювання – це підходи Ф. Енгельса, К. Маннгейма, Д. Белла, С. Ліпсета, К. Гірца. Другий блок – це концепції, у яких ува-жається, що ідеологія виростає із соціальної ситуації, із групового способу життя; у нашій статті другої блок представлено концепціями Л. Альтюссера та С. Жижека. Третій блок складається з підходів, що різною мірою об'єднують обидва варіанти походження ідеології й допускають як її природно-соціальне виникнення, так і конструювання або цілеспрямоване, інструментальне використання. До цього блоку ми зараховуємо підходи К. Маркса, А. Ґрамші, М. Хоркхаймера, Т. Адорно та Г. Маркузе. Узагальнення й систематизація зазначених підходів дали нам змогу визначити ідеологію як єдність суджень і практик, що закріплює безальтернативність судження та декларує інваріантність практики; при цьому судження й практика взаємообумовлені. Застосування цього визначення дасть змогу здійснювати не лише подальше теоретизування, а й проводити емпіричні дослідження ідеології на універсальній соціологічній основі.