Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/17791
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorФоменко, Людмила-
dc.date.accessioned2020-06-12T15:48:50Z-
dc.date.available2020-06-12T15:48:50Z-
dc.date.issued2019-
dc.identifier.citationФоменко Л. Медицина у вирі методологічних колізій філософії психоаналізу / Л. Фоменко // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки . - 2019 . - № 12(396) : філософські науки . - С. 79-87-
dc.identifier.otherУДК 159.964.2: 61-
dc.identifier.urihttp://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/17791-
dc.description.abstractЗроблено спробу з’ясування методологічного потенціалу психоаналізу у сучасних трансформаціях медицини. З цією метою аналізується провідний принцип класичного психоаналізу про непорушний зв’язок між дослідженням і лікуванням. Осмислюються можливості його реалізції у сучасному психоаналізі. Аналізується ситуація «кризи психоаналізу», проголошеної зарубіжними дослідниками. Робиться спроба з’ясування її явних та гаданих причин. Розкривається зміст перестороги З. Фройда стосовно медикалізації психоаналізу. Виявленню значущості медичної складової психоаналізу сприяло осмислення ідейного і методологічного потенціалу наукових та творчих надбань послідовників З. Фройда та «відступників» від деяких принципів класичного психоаналізу. Увага була зосереджена на діяльності лікарів-філософів К. Юнга, А. Адлера, В. Рейха, Л. Бінсвангера та ін., які спираючись на власний досвід лікування невро- та психопатології, намагалися долати суперечності, що виявлялися ними у вихідних положеннях класичного психоаналізу. Філософські концепції, що з’являлися з необхідності нових підходів до з’ясування старих питань свідчать не стільки про наявну кризу в психоаналізі, скільки про невичерпність евристичного потенціалу психоаналізу у з’ясуванні методологічних проблем сучасної медицини. Важливою підставою для такого висновку є факт запиту на психоаналітичну допомогу людям у багатьох західних країнах, соціокультурний простір яких охоплений процесами секуляризації. В цих умовах завжди буде виявлятися обмеженість методологічних прагнень наукового психоаналізу стосовно всебічного осягнення людської особистості. Аналіз окреслених питань приводить до висновку, що психоаналіз виявляє певну методологічну «двоякість» стосовно медицини. З одного боку, у своїх претензіях на науковість психоаналіз виявляє закономірну методологічну обмеженість стосовно реалізації цілісного підходу в дослідженні та лікуванні людини. З іншого, методологія психоаналізу для сучасної медицини виявляє себе як контраверза технологічному підходу, який запанував у сучасній медицині.uk_UK
dc.language.isoukuk_UK
dc.publisherСхідноєвропейський національний університет імені Лесі Українкиuk_UK
dc.subjectдушаuk_UK
dc.subjectлікар-філософuk_UK
dc.subjectнеофройдизмuk_UK
dc.subjectособистістьuk_UK
dc.subjectпсихоаналізuk_UK
dc.subjectфройдизмuk_UK
dc.titleМедицина у вирі методологічних колізій філософії психоаналізуuk_UK
dc.typeArticleuk_UK
Розташовується у зібраннях:Серія "Філософські науки", 2019, №12 (396)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
fomenko.pdf523,17 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.