Педагогічний компонент впливу комплексної програми фізичної терапії людей з особливими потребами, які мають порушення зору

Abstract

Заняття фізичними вправами для осіб із важкими порушеннями зору є не лише засобом покращення загального стану, але й найважливішим соціально-психологічним фактором. Проте даних, котрі висвітлювали б можливість формування зацікавленості у фізичній активності протягом курсу фізичної терапії в дорослого контингенту осіб, які мають цю патологію, недостатньо. Мета дослідження – вивчення можливостей формування готовності продовжувати активні оздоровчі заняття після завершення курсу фізичної терапії на санаторно-курортному етапі в людей з особливими потребами, які мають порушення зору. Завдання: 1) з’ясувати очікування учасників від курсу фізичної терапії; 2) вивчити ставлення до занять руховою активністю оздоровчого характеру (як самостійної, так і під керівництвом фізичного терапевта); 3) виявити бажання та готовність займатися протягом курсу фізичної терапії й надалі, після його завершення. Матеріал і методи. Дослідження проводили на базі Західного реабілітаційно-спортивного центру Національного комітету спорту інвалідів України. У дослідженні взяли участь 40 осіб із повною або частковою втратою зору віком 18–35 років. Для виконання поставлених завдань використано опитування, яке проводили на початку та наприкінці курсу фізичної терапії. Результати. У більшості респондентів основної групи наприкінці курсу фізичної терапії виявлено підвищення впевненості у власних силах щодо виконання оздоровчих і реабілітаційних дій, а також збільшення зацікавленості в заняттях руховою активністю. Так, 75 % учасників були задоволені результатами проведеної програми фізичної терапії. 60 % схвалювали ідею самостійних занять фізичними вправами оздоровчого характеру. Про однозначне бажання продовжити систематичні рухливі заняття в подальшому повідомили 70 % представників основної групи. Висновки. Застосування розробленої комплексної програми фізичної терапії сприяло формуванню прагнення до самостійної й спеціально організованих форм оздоровчої рухової активності в людей з особливими потребами, які мають порушення зору, а також створенню передумов для успішного подальшого перебігу процесів компенсації, адаптації та соціалізації. Exercising is not only means of improving of general condition for people with deep visual impairments, but also an important social and psychological factor. However, there are not enough data that display the possibility of forming interest in physical activity in an adult group of people who have such pathology during a course of physical therapy. Objective: to explore the possibilities of forming readiness to continue active recreational physical training after completing a physical therapy course at the sanatorium-resort stage for people with special needs who have visual impairments. Tasks: 1) to clarify the participants’ expectations from the physical therapy course; 2) to study the attitude to recreational physical activity (both independent and under the guidance of a physical therapist); 3) to identify the desire and willingness to engage in the physical therapy course and in the future, after its completion. Material and methods. The study was conducted at the Western Rehabilitation and Sports Center of the National Sports Committee for the Disabled of Ukraine. The study involved 40 persons with complete or partial loss of vision at the age of 18–35 years. In order to solve the research problems, a survey was conducted at the beginning and at the end of the physical therapy course. Results. At the end of the physical therapy course, the majority of the respondents in the main group showed an increase in self-confidence as for performance of recreational and rehabilitation activities, as well as an increasing interest in physical activity. 75 % of them were satisfied with the results of the physical therapy program. 60 % approved the idea of independent health-improving exercises. 70 % reported on a definite desire to continue systematic physical exercises in the future. Conclusions: the use of the developed comprehensive program of physical therapy for people with special needs who have visual impairments contributed to the formation of the desire for independent and specially organized forms of health-improving physical activity, as well as the creation of prerequisites for a further successful course of compensation, adaptation and socialization.