Українське питання в національній політиці міжвоєнної Польщі

Abstract

У нашій розвідці проаналізовані особливості політики польських властей в українському питанні, а також механізми її реалізації. У період «парламентської демократії» в Польщі 1921–1926 рр. була фактично реалізована інкорпораційна програма ендеків, складовою частиною якої стала національна асиміляція меншин і спроби перетворення Польщі в мононаціональну державу. У внутрішній політиці Польщі до 1930 р. не вдалося напрацювати механізми реалізації концепції державної асиміляції. Виняток складав політичний експеримент на Волині, який реалізовувався протягом 1928–1938 рр. під керівництвом воєводи Г. Юзевського. Зміцнення польського елементу в Західній Україні, на думку військових, повинно було відбуватися, зокрема, шляхом збільшення мережі католицьких костелів і піднесення впливів польської мови і культури у всіх галузях суспільно-політичного життя. Увага акцентувалася на раніше випробуваних методах асиміляції українців: гуцульський, лемківський і поліський регіоналізми, акція «шляхти загродової», ліквідація впливів греко-католицької і православної церков, внутрішнє переселення і заморська еміграція українців. У результаті реалізації цієї політики демографічна ситуація в Західній Україні повинна була кардинально змінитися на користь поляків. Початок Другої світової війни перешкодив реалізації польських урядових планів у Західній Україні. Our research analyses the features of the Polish authorities' policies on the Ukrainian question, as well as the methods of their implementation. During the parliamentary democracy” period of 1921–1926, the incorporation programme of the Endecja was effectively sanctioned in Poland, and an integral part of this was the national assimilation of minority groups and attempts to turn the Polish state into a single Polish nation. Poland's domestic policy did not manage to develop methods of realising the policy of state assimilation until 1930. The exception was a political experiment in Volhynia which took place between 1928 and 1938 under the leadership of Voivode H. Józewski. The military intended to strengthen the Polish element in Western Ukraine particularly by increasing the network of Catholic churches and giving Polish language and culture greater authority in all spheres of social and political life. Attention was focused on the assimilation methods which had already been tried in relation Ukrainians: Guzul, Lemkos and Polesian regionalism, nobility campaigns, eliminating the influence of the Greek Catholic and Orthodox churches, internal migration and overseas emigration. This policy was intended to radically change the demographic situation in Western Ukraine in favour of the Poles. The start of the Second World War prevented the Polish government from realizing their plans in Western Ukraine.