Побудова програми фізичної реабілітації осіб із травматичним ураженням мозку, яка заснована на міжнародній класифікації функціонування

Abstract

Обґрунтовано та розроблено програму фізичної реабілітації, засновану на даних аналізу сучасного стану проблеми відновлення осіб, які перенесли черепно-мозкову травму, і на моделі Міжнародної класифікації функціонування обмеження життєдіяльності та здоров’я, ураховуючи основні її компоненти для кожної фази пізнього відновного періоду. Орієнтація на Міжнародну класифікацію функціонування під час побудови процесу фізичної реабілітації вже на етапі обстеження пацієнта дає змогу встановити відповідні, індивідуальні й адекватні цілі відновлювальних утручань та досягти головного принципу реабілітації – пацієнтоцентричності. Програма фізичної реабілітації складалась із трьох періодів. Тривалість кожного з них – 28 днів. Для кожної з трьох фаз відновлювальних утручань установлено цілі за трьома рівнями Міжнародної класифікації функціонування: функції тіла та структури, активність й участь. Для досягнення поставлених цілей запропоновано використання активних фізичних вправ, координаційних вправ для покращення статичного та динамічного балансу, кардіо-респіраторного тренування, вправ для підвищення рівня когнітивних функцій, ходьби з різною швидкістю й дистанцією, функціонального та топографічного тренування. Вправи на певному етапі ускладнювалися додаванням другорядних завдань. Кардіореспіраторне тренування впроваджено на підставі наявних даних, які свідчать, що використання аеробних вправ покращує когнітивні функції осіб з ураженням центральної нервової системи. Розглянуто особливості експліцитної та імплітцидної форм засвоєння рухових навичок, а також визначено стратегії рухового навчання. Установлено переваги застосування саме імплітцидної форми засвоєння рухових навичок, яка, ґрунтуючись на механізмах нейропластичності, дає змогу досягти більш тривалих і стабільних результатів від тренування навичок функціональної незалежності та покращення соціальної взаємодії й, зі свого боку, підвищити рівень суб’єктивного благополуччя осіб із травматичним ураженням мозку. The program of physical rehabilitation based on the data of the analysis of the current state of the problem of recovery of people suffering from craniocerebral trauma and on the model of the International Classification of Functioning of life limitation and health, taking into account its main components for each phase of the late recovery period, was substantiated and developed. Focusing on the International Classification of Functioning in the formation of the physical rehabilitation process, at the stage of patient’s examination, it is possible to establish appropriate, individual and adequate goals of restorative interventions and to achieve the main principle of rehabilitation – patient-centericity. The program of physical rehabilitation consisted of three periods. Duration of each of them was 28 days. For each of the three phases of restorative intervention, goals are set for the three levels of the International Classification of Functioning: body functions and structure, activity and participation. To achieve the goals, the use of active physical exercises, coordination exercises for improving the static and dynamic balance, cardio-respiratory training, exercises for raising the level of cognitive functions, walking with different speeds and distances, functional and topographic training are proposed. Exercises at a certain stage were complicated by the addition of secondary tasks. Cardio-respiratory training is implemented on the basis of existing data which show that the use of aerobic exercises improves the cognitive function of individuals with central nervous system lesions. The features of explicit and implicative forms of learning motor skills are considered, as well as strategies of motor learning are defined. The advantages of using the implicative form of motor skills assimilation, which, based on the mechanisms of neuroplasticity, allows to achieve more long and stable results from the training of skills of functional independence and improvement of social interaction, and in turn, increase the level of subjective well-being of individuals with traumatic brain injury.