Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/14873
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorМалиновський, Валентин Ярославович-
dc.contributor.authorMalynovskyi, Valentyn Ya.-
dc.date.accessioned2018-11-02T12:44:52Z-
dc.date.available2018-11-02T12:44:52Z-
dc.date.issued2018-
dc.identifier.citationМалиновський В. Я. Об’єднання територіальних громад: добровільність чи примусовість? / В. Я. Малиновський // Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. - Луцьк, 2018. - № 1 : Міжнародні відносини. - С. 169-174.-
dc.identifier.urihttp://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/14873-
dc.description.abstractЗважаючи на ситуацію зі створенням об’єднаних територіальних громад в Україні у 2015–2017 рр., у статті досліджено процес децентралізаційної реформи в Україні та зарубіжних країнах. Для виконання поставлених у статті завдань використано порівняльний метод, що дав можливість зіставити результати реформування в країнах, котрі застосовували різні підходи, а також такі методи, як статистичний, експертних оцінок, контент-аналіз. За результатами проведеного дослідження, виокремлено три основні підходи децентралізаційного реформування: адміністративно-примусовий, добровільний і добровільно-примусовий. Доведено, що європейські держави, котрі здійснювали реформування на добровільній основі, не досягли поставленої мети (Норвегія, Естонія (1996–2014 рр.), Албанія, Латвія (1990–2009 рр.), Франція, Угорщина, Словаччина, Чехія, Східна Німеччина (НДР) після 1990 р.). Натомість країни, котрі відразу запровадили адміністративно-примусовий підхід до реформування, зокрема Грузія, змогли ралізувати поставлену мету. Окремі держави, які розпочинали реформування на добровільних засадах, змушені були в подальшому вдатися до примусового варіанта реформування (Данія, Естонія, Латвія). Оскільки передбачені Концепцією реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади терміни не були реалізовані, практика добровільності може призвести до поразки децентралізаційної реформи в Україні. Зважаючи на це та враховуючи європейський децентралізаційний досвід, а також власну поразку територіальної реформи 2005 р., уже найближчим часом Уряду потрібно визначитися щодо подальшого алгоритму реформування. Адже від його результатів залежатиме не лише розвиток демократії, громадянського суспільства, ефективність місцевих інститутів публічної влади, а й успішність нашої держави та її європейська перспектива.-
dc.description.abstractTaking into account the situation with the creation of united territorial communities in Ukraine in 2015–2017, the article examines the process of decentralization reform in Ukraine and foreign countries. To solve the problems set in the article, a comparative method was used, which made it possible to compare the results of reforms in countries that applied different approaches, as well as methods: statistical, expert assessments, content analysis. According to the results of the study, three main approaches to decentralization reform are outlined: administrative-compulsory, voluntary and voluntary-compulsory. It has been proved that the European voluntary reform countries have not achieved the goal (Norway, Estonia (1996 to 2014), Albania, Latvia (1990–2009), France, Hungary, Slovakia, Czech Republic, East Germany (formerly GDR) after 1990). Instead, the countries that immediately imposed the administrative-compulsory reform approach, in particular Georgia, were able to rationalize their goal. Individual states that initiated voluntary reform were forced to resort to a forced reform option (Denmark, Estonia, Latvia). Since the deadlines foreseen by the Concept for Reforming Local Government and Territorial Organization of the Government have not been implemented, the existing practice of voluntarism can lead to defeat of decentralization reform in Ukraine. Taking into account this and taking into account the European decentralization experience, as well as the own defeat of the territorial reform of 2005, in the near future the Government must decide on the further reform algorithm. Indeed, not only the development of democracy, civil society, the effectiveness of local institutions of public power, but also the success of our state and its European perspective will depend on its results-
dc.language.isoukuk_UK
dc.publisherСхідноєвропейський національний університет імені Лесі Українки-
dc.subjectдецентралізаціяuk_UK
dc.subjectоб’єднана територіальна громада-
dc.subjectреформа-
dc.subjectорган місцевого самоврядування-
dc.subjectдобровільне об’єднання-
dc.subjectпримусове об’єднання-
dc.subjectdecentralization-
dc.subjectunited territorial community-
dc.subjectreform-
dc.subjectlocal self-government body-
dc.subjectvoluntary association-
dc.subjectforcible association-
dc.titleОб’єднання територіальних громад: добровільність чи примусовість?uk_UK
dc.title.alternativeАssociation of Territorial Communities: Voluntary Orcoercion?-
dc.typeArticleuk_UK
dc.identifier.udc352 (1-35)-
Розташовується у зібраннях:Наукові роботи (FH)

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
29.pdf748,81 kBAdobe PDFПереглянути/відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.