Мотив двійництва в прозі Івана Франка

Abstract

У статті розглянуто типи образних структур, які художньо втілюють архетипний мотив двійництва в повістях Івана Франка. Виокремлено синтаксичні й семантичні типи формування означеного мотиву. Часте вдавання до образів двійників (змалювання образів-антиподів, бестіарних і пародійних двійників центральних персонажів творів, різні види семантичного подвоєння змодельованої у творах реальності за допомогою прийому сну, тропічних засобів та ін.) обґрунтовано окремими фактами біографії письменника, його приходом у літературу на хвилі зацікавлення романтизмом, науковими студіями актуальних тогочасних проблем у галузі психології та психіатрії (зокрема поняттями верхньої й нижньої свідомості, психологічної дисоціації, проекції), поєднанням культу пізнання з чуттєво-інтуїтивними осягненнями світу.The types of image structures that artistically implement the archetypical motive of duality in the narrations by Ivan Franko have been reviewed in the article. Syntactical and semantic types of forming the definite motive have been distinguished. Frequent usage of double images (description of images-antipodes, rouge and parody doubles of central characters, different types of semantic duality modeled in works of reality with the help of method of sleep, tropical methods and others) is justified by some facts from the writer`s biography, his emergence in literature in the period of interest to romanticism, scientific studios, actual for the problems of those days in the fields of psychology and psychiatry (in particular, the concepts of upper and lower consciousness, psychological dissociation, projection, combining the cult of cognition with sensitively-intuitive understanding of the world).