Становлення і розвиток художніх музеїв в Україні (кінець XIX - перша третина XX ст.)

Abstract

У дисертації на основі широкої джерельної та історіографічної бази комплексно досліджуються історія формування та розвитку, а також основні напрями діяльності художніх музеїв України з кінця ХІХ – у першій третині ХХ ст. З’ясовано, що підґрунтя для становлення перших приватних та публічних музеїв художнього профілю у Наддніпрянській Україні було закладене діяльністю приватних колекціонерів щодо зібрання, вивчення і збереження творів образотворчого мистецтва. Розуміння важливості музеїв, як суспільних інституцій, у свідомості інтелігенції також формували музеї витончених мистецтв Харківського, Київського, Новоросійського університетів. Інституціалізація музеїв художнього профілю в Україні відбувалася завдяки ініціативі наукових і художніх товариств, які розгорнули роботу з формування фондів майбутніх установ, укладання проектів їхньої організації, здійснювали практичні кроки для прийняття органами влади відповідних рішень. Визначено, що у 1886–1917 рр. у Наддніпрянській Україні для відвідувачів було відкрито 5 публічних закладів художнього профілю, функціонувало 2 приватні мистецькі музеї закритого типу. На створені публічні заклади покладалися завдання не лише культурно-освітніх центрів, але й забезпечення діяльності художньо-промислових шкіл, розвитку місцевих ремесел. Аргументовано, що другим етапом становлення і розвитку художніх музеїв в Україні стали 1917–1930 рр. Відбулося включення музеїв художнього профілю у регульовану державою сферу культурного життя українського суспільства. Тривалий пошук владою нових форм організації музейної справи у 1920-х рр. спричинив неодноразові реорганізації художніх музеїв, їх перейменування. Кількість музеїв художнього профілю у цей час зросла і налічувала 20 закладів. Доведено, що важливою складовою процесу становлення і розвитку художніх музеїв в Україні у кінці ХІХ – першій третині ХХ ст. стала розробка вченими і практиками-музейниками низки теоретичних музеєзнавчих питань. Українськими музейниками були розроблені проекти моделей музейних установ (М. Біляшівський, Ф. Ернст, С. Таранушенко), у спеціальних розвідках здійснено узагальнення практичного досвіду музейної роботи (В. Дубровський, Ф. Шміт). Значну увагу приділено практичній роботі художніх музеїв України досліджуваного періоду, основними напрямами якої стали: 1) комплектування, облік, вивчення, збереження музейних фондів; 2) побудова експозицій; 3) культурно-освітня діяльність. До 1920-х рр. переважаючою формою поповнення фондів художніх музеїв було дарування, яке лише фрагментарно доповнювалося закупівлею. Комплектування збірок музеїв проводилося без використання принципу системності. У 1920-х рр. основним джерелом комплектування збірок художніх музеїв став державний музейний фонд. Також у різних районах України для виявлення і зібрання художніх цінностей проводилися науково-дослідні експедиції. Комплектування відбувалося з урахуванням принципу системності; було розпочато формування колекцій творів радянського мистецтва. З’ясовано, що у досліджуваний період зазнала змін практика художніх музеїв з обліку музейних предметів. Від первинної реєстрації музейних предметів у каталозі вони перейшли до використання таких його форм як картотеки, каталоги, додаткові покажчики, описи. При вивченні творів образотворчого мистецтва значна увага приділялась їх атрибуції, науковому дослідженню окремих груп музейних предметів. Однією з форм науково-дослідної роботи художніх музеїв стало проведення науково-методичних семінарів, на яких обговорювалися як мистецтвознавчі, так й музеєзнавчі питання. У тогочасній музейній практиці використовувалися найпростіші засоби збереження музейних предметів, які лише частково зменшували вплив на них небезпечних факторів. Для належного збереження творів мистецтва у художніх музеях важливим стало створення реставраційної майстерні (1924 р.), введення до штатних музейних працівників посад реставраторів. У використанні експозиційних практик художні музеї перейшли від принципу декоративності (кінець ХІХ – перше десятиріччя ХХ ст.) до історико-хронологічного принципу побудови постійної експозиції. Регулярно у всіх досліджуваних музеях проводилася виставкова діяльність. Основними формами проведення культурно-освітньої роботи художніх музеїв були: екскурсії; лекції; пересувні виставки на підприємствах, в установах і організаціях. Музейні предмети використовувалися у навчальному процесі.

The history of formation and development, as well as the main areas of art museums activity in Ukraine, since the end of the XIX – the beginning of the XX century, are comprehensively researched in this dissertation through the wide range of historiographical information. It was found out, that the basis for the establishment of the first private and public art museums in Dnieper Ukraine was laid by activities of private collectors, concerning the collecting, study and storage of works of art. Understanding of the importance of museums as public institutions, in the minds of the intelligentsia, was also formed by the Fine Arts Museums of Kharkov, Kiev and Novorossiysk universities. Institutionalization of art museums in Ukraine was held on the initiative of scientific and artistic societies, which launched their work on the formation of future institutions’ funds, laying their organization projects. They also carried out practical steps for making the appropriate solutions by authorities. It is determined that in the 1886–1917 4 private art museum were functioning and 5 public art institutions were opened for visitors in Dnieper Ukraine. Different tasks were put at these public institutions: not only to serve as cultural and educational centers, but also to provide the activity of artistic and industrial schools, and to develop local crafts. It is argued that the second stage of the formation and development of art museums in Ukraine took place in the 1917–1930. Art museums were included into the state-regulated sphere of cultural life of the Ukrainian society. The long search for the new forms of museum organization in the 1920’s, by the authorities, caused numerous restructuring and renaming of art museums. The number of art museums at that time increased and there were 21 institutions. It is proved that the development of number of theoretical issues, by scholars and museum workers, became an important part of the process of development of art museums in Ukraine in late XIX – the beginning of the XX century. Models of museum institutions were drafted by Ukrainian museum workers (M. Bilyashivsky, F. Ernst, S. Taranushenko). Summarizing of practical experience of museum work was done by V. Dubrovsky, F. Schmitt. Special attention is paid to practical work of art museums in Ukraine of this period, especially to: 1) the acquisition, registration, study and storage of museum funds; 2) exposure constructions; 3) cultural and educational activities. By the 1920s donation was the predominant form of replenishment of art museums, which was rarely supplemented by purchase. The completing of collections of museums was conducted without the use of systems principle. In the 1920s the State Museum Fund became the main source of the completing of art museums. Also, in various regions of Ukraine, research expeditions were held, for the identification and collection of art treasures. The completing was held on the principle of consistency; the formation of collections of Soviet Art began. It was found out, that the practice of registration of museum objects, of art museums, has changed. They moved from the initial registration of museum objects in the directory to using such forms of registration as catalogs, additional pointers, descriptions. During the study of fine art works, considerable attention was paid to their attribution, scientific research of certain groups of museum objects. One of the forms of the research work has become the conduction of scientific-methodical seminars in order to discuss questions concerning art as well as museums. In the museum practice of that time, the simplest means of preserving museum objects were used, which only partially reduced the impact of hazards on them. The creation of a restoration workshop (1924), the introduction of full-time staff positions of museum restorers became very important for the proper conservation of works of art in art museums. In the use of exhibition practices, art museums have moved from decoration principle (late XIX – first decades of the XX century) to the historical-chronological principle of the permanent exhibition construction. In all investigated museums, exhibition activities were held regularly. The main forms of carrying out educational work in art museums were: excursions; lectures; traveling exhibitions (in enterprises, institutions and organizations). Museum objects were used in the learning process.