Мовне вираження антивоєнного художнього дискурсу

Abstract

У статті досліджено художній дискурс. На основі інтерпретаційного аналізу вірша von G. Heym “Der Krieg” і п’єси von M. Ravenhill “Shoot / get treasure / repeat” // “Freedom and Democracy I hate you” проаналізовано одну з найбільш актуальних проблем сучасної лінгвістики – вираження антивоєнної тематики засобами німецької мови. В обох проаналізованих творах, віддалених у часовому просторі один від одного на 100 років, простежуються паралелі у виборі теми небезпеки війни та її загрози цивілізації, які містять, однак, деякі відмінності її формально-змістового викладу. Якщо Ґ. Хейм намагався розбудити пасивного спостерігача, то М. Рейвенгілл спробував протиставити добрий світ агресивному, сподіваючися на перевиховання останнього. Руйнівну силу війни обидва автори наочно показали на основі метафорики, проте у віршованому жанрі це досягається насамперед засобами перенесеного значення (персоніфікація, символіка, гама кольорів), у той час як прозовий твір намагається переконати за допомогою фігур накопичення (клімакс), протиставлення (порівняння), повтору, виділення (емфаза) тощо. У перспективі вважаємо доцільним проведення наукових пошуків вербалізації та об’єктивації антивоєнного дискурсу сучасної німецької преси. This article is devoted to the studies of the literary discourse. Based on the interpretative analysis of the poem by G. Heym “Der Krieg” and of the play by M. Ravenhill “Shoot / get treasure / repeat” // “Freedom and Democracy I hate you” one of the most topical problems of modern linguistics – expression of anti-war subject by the German language means – is considered. In both analyzed works, which are 100 years separated from each other in the time space, one can trace parallels in the choice of the topic of danger of war and its threat to civilization, which however contain some differences in its formal semantic presentation. While G. Heim tried to wake up the passive observer, M. Ravenhill, in his turn, attempted to contrast the good world with the aggressive one, hoping to rehabilitate the latter. The destructive power of war was clearly demonstrated by both authors on the basis of metaphor, but in the poetic genre this is achieved primarily by the transferred meaning devices (personification, symbolism, color range) while the prose work is trying to persuade using such devices as climax, comparison, repetition, emphasis etc. In the future, we consider it reasonable to investigate the verbalization and objectification of anti-war discourse of contemporary German press.